Історичне тло подій, зафіксованих в архіві

Події, що їх зафіксував повстанський фотограф, розгортаються, як вже сказано вище, у часовому проміжку 1945-51 рр. на Гуцульщині, Буковині та румунських Карпатах. Можливо, географія подій ширша, але дані, які б це підтверджували, відсутні. Як відомо, окреслена територія організаційно входила в структуру УПА—Захід (крайовий командир "Шелест", Василь Сидор) військової округи ВО-4 "Говерла" (командир "Грім", Микола Твердохліб) і тактичних відтинків (ТВ) №20 "Чернівецький" та №21 "Гуцульщина". Якщо про командирів ТВ-20 переконливих даних нема, то в ТВ-21 ними були "Козак" (Микола Яворський), а з весни (?) 1946 р. — "Хмара" Мельник Петро. Останній перейшов сюди з ТВ-22 "Чорний ліс", де він командував куренем "Дзвони". Окрім структур УПА, на згаданій території функціонували округи ОУН: "Коломийщина" (окружні провідники: Легкий Григорій з осені 1950 р. — Кулик Іван,; з осені 1951 р. — "Кіров", Роман Тучак. Останній був завербований в агенти МГБ і по-суті ліквідував підпілля на Гуцульщині) та "Буковина" (окружні провідники: Савчак Василь; з осені 1950 р. — Матвіїв Юліан ).

У ТВ-21 протягом 1944-45 рр. оперували декілька куренів: "Гайдамаки" (командир "Скуба", Дмитро Гах); "Перемога" (командир Матвіїв Юліан); "Гуцульський" (командир "Книш", Дмитро Горняткевич); "Карпатський"(командир "Лісовий", Андрій, прізвище невідоме, з Чернігівщини). Знаємо також, що курінними командирами були "Манів", "Степовий" (родом з Дніпропетровщини), "Перебийніс" ( Данилюк Назарій) та інші. В умовах партизанської війни найдієвішою структурою УПА була сотня, і в ТВ-21 відома ціла плеяда талановитих сотенних командирів — "Кривоніс" (Мирослав Симчич), "Вихор" ( Харук Микола), "Хмара" (Балагурак Дмитро), "Підгірський" (Кость Приймак), "Білий" (Юрій Долішняк), "Спартан" (Михайло Москалюк) та багато інших. Тилова служба УПА складалася з мережі станичних, серед яких відомі "Ненаситець" ( Палинюк Василь), "Полтавець" (Василь Русинюк), "Бомба" ( Лукинюк Микола,), "Остап" ( Кузич Андрій)... Багато хто з вищеназваних зафіксовані в повстанському фотоархіві. Серед них і надрайонний провідник СБ "Кордуб" ( Кузьменюк Петро) — агент МГБ, інкорпорований в підпілля, за всіма даними, ще 1941 р.
УПА — це не лише командири різних рівнів, але й рядові стрільці. Деякі з них здійснювали подвиги, варті найвищих орденів будь-якої держави, як, наприклад, кулеметники "Кичера" ( Ілюк Дмитро) та "Непорадний" ( Дебринюк Іван,); їх також ідентифіковано в архіві. А хіба не героїчно вів себе в лапах МГБ друг "Скоба" (Балагурак Дмитро), який на брутальне звертання слідчого гордо відповів: "Я — не бандит. Я — хорунжий Української Повстанської Армії!"
Пліч-о-пліч з чоловіками воювали в УПА й героїні-жінки. Із далекої Чернігівщини прибула на Гуцульщину кулеметниця "Надя" ( Кузьменко Галина). Пройшовши додатковий вишкіл, стала членом окружного проводу, потрапила в пазури карателів, але присяги не зламала. Невимовно раділа постанню незалежної України, пишалася, що була в лавах повстанців. До останнього патрона відстрілювалась надрайонний провідник ОУН "Галина" ( Лукань Калина), схрон якої видав агент "Кордуб". Прикладів можна навести ще чимало, але переважна більшість повстанців — це віддані ідеї люди, герої, справжні сини України.