ОПИС ЗБЕРЕЖЕНОГО МАТЕРІАЛУ ЗІ СХОВКУ ВОЛОДИМИРА ЯКИМ’ЮКА “АСКОЛЬДА”

Світлини УПА пан Володимир Яким’юк переховував у металічній баночці з-під чаю “Horniman’s Pure Tea” розміром 5х8х10 см, але це, зрозуміло, була, так би мовити “вторинна локалізація”. Де і в яких умовах зберігався цей безцінний матеріал орієнтовно від весни 1952 до літа 1988-го року можна тільки здогадуватися (в листі до Ю.Паєвського пан Володимир згадав “добрих людей”, причетних до цього, але жодних імен не назвав). Нижня хронологічна межа названа умовно за тими обставинами, що як ми вже знаємо, 14 червня 1952 року друг “Аскольд” пішов на зустріч з “Кіровим” у Шешорські ліси і там був заарештований опергрупою МҐБ. Зрозуміло, що перед цим світлини вже знаходилися в надійному сховку, і там вони були щонайменше до 1966-го року – часу повернення В.Яким’юка з тюрем і таборів. 1988-й рік названий на тій підставі, що частина світлин загорнута в фрагмент газети “Известия” за серпень 1988-го року. Горбачовські “Перебудова і нове мислення” були у повному розпалі, і, судячи з усього, пан Володимир вирішив переглянути свій сховок і, мабуть, в певній мірі покласифікувати збережене. Повернемося, однак, до заповітної баночки з-під чаю. Всього в ній знаходиться 88 світлин різних розмірів і одна ксерокопія, тобто загалом 89 сюжетних зображень. Переважна більшість знімків є у відмінному або доброму стані, лише декілька мають менші чи більші ознаки злущення фотошару. Це свідчить, що в процесі зберігання дані світлини підмокли і довший час перебували у вологому середовищі, що й спричинило названі дефекти. Із загального масиву нами виокремлено 83 оригінальних сюжетів; решта 6 – це дублікати (один є навіть в трьох екземплярах). Ретельне співставлення сюжетів зі сховку В.Яким’юка з дотепер опублікованими повстанськими світлинами у доступних нам виданнях показало, що переважна більшість з них (69) невідомі широкому загалу, отже публікуються тут вперше і представляють особливу цінність. Світлини були розсортовані на три пакети. Умовно названий нами перший містив 20 малих відбитків, загорнутих у червоно-чорний папір – так званий ракорд від широкоформатної (6 см) фотоплівки німецького виробництва, про що свідчать написи на тильній стороні. У пакеті №2 було 17 світлин різних розмірів і одна ксерокопія, загорнутих в фрагмент газети “Известия” за вересень 1988 року, а в пакеті № 3 – 51 світлина різних розмірів, загорнутих у фрагменти газет “Известия” за 1989-й рік та “За вільну Україну” від 12 червня 1994 року. Техніка виготовлення чорно-білих фотографій в період 1940-1960 рр. зводилася до двох методів: контактного і проекційного. При контактному способі в затемненому приміщенні з червоним освітленням негатив прикладався до фотопаперу і притискався склом. Після цього на короткий час дану “конструкцію” освітлювали білим світлом (наприклад, привідкривали занавіску) і при червоному світлі проявляли фотопапір. Зображення (світлина) отримувалась таких розмірів, як і негатив. Цей спосіб виготовлення знімків, як бачимо, не потребував особливої апаратури і його можна було здійснювати в польових умовах, наприклад, у криївці, у вічко якої вкладене червоне скло. Проекційна техніка дозволяла виготовляти світлини будь-яких розмірів (в основному більших за негатив), але для цього був потрібен спеціальний прилад – побільшувач, а також темна кімната і електропостачання (фотолабораторія). В польових умовах такий спосіб для здійснення майже нереальний. У збірці Володимира Яким’юка-“Аскольда” абсолютна більшість світлин виготовленa явно контактним способом. Лише одна точно зроблена з використанням побільшувача, і не більше п’яти-шести, можливо, також. Таким чином є всі підстави твердити, що основна їх маса виготовлена в криївках або на постоях безпосередньо повстанськими фотографами. Ретельний аналіз сюжетів не вияснив для нас, на якій підставі світлини було розсортовано в три пакети, оскільки і сюжети, і розміри відбитків до певної міри “перехрещувалися”. Припускаємо, що друг “Аскольд” зробив таке розділення з якихось особистих міркувань, суть яких з’ясується згодом. Загалом же всі світлини можна розділити на 4 категорії: 1) відбитки з перфорованої 35-мм фотоплівки з форматом кадра 24х36 мм; 2) відбитки з 6-см плівки з форматом кадра 45х60 мм; 3) відбитки з 6-см плівки з форматом кадра 60х90 мм і 4) відбитки різних розмірів, вирізані зі світлин більших (в основному невідомих) форматів. Світлини виготовлені на чотирьох сортах фотопаперу різного виробництва. Два з цих сортів ідентифікуються за написами на звороті і можна бачити, що це – німецький матеріал. Відбитки, виготовлені з 35-мм плівки дозволяють встановити, що для фотографування була використана також німецька фотоплівка. Відбитки, виготовлені з 35-мм плівки дозволяють встановити, що для фотографування була використана також німецька фотоплівка. Два інших сорти фотопаперу є невідомого походження; найімовірніше, що це матеріал радянського виробництва. Лише в одному випадку (сюжет № 78) можна з впевненістю твердити, що для фотографування була використана 6-см плівка також німецького виробництва, оскільки внизу посередині позначено номер кадра (в даному випадку – 1). Радянські широкоформатні плівки не мали покадрової нумерації аж до середини 80-х років. Підкреслимо ще раз, що велике розмаїття розмірів зображень і нечіткі їх границі, а також необрізані в більшості випадків краї світлин є підставою для впевненого твердження, що вони виготовлялися в підпіллі. Це відповідало вимогам строгої конспірації, які діяли в УПА і, зрештою, спричинилося до збереження даного масиву фотографій. Добре відомо, як “полювали” за такими матеріалами спецслужби СССР! Лише на трьох світлинах на звороті є певні нотатки, причому всі вони зроблені не рукою їх господаря – “Аскольда”, а невідомими особами, причому тільки на одній (№ 45) є напис 1947-го року, а два інших нанесені явно вже в новітні часи. Окрім оригінальних повстанських фотовідбитків серед паперів і документів Володимира Яким’юка знайдено ще 4 ксеро- і 5 фотокопій розміром 13х18 см тематики УПА. Ми вважаємо, що вони виготовлені з оригіналів, які були у сховку “Аскольда”, і котрі забрали “шанувальники”, а господареві повернули копії замість привласненого. Дві із ксерокопій відтворюють сюжети, що їх ми віднайшли у Косівському музеї визвольних змагань, а дві – дотепер невідомих. Із п’яти фотокопій лише одна відтворена у декількох виданнях, а інші чотири – досі невідомі. Враховуючи сказане, ми порахували за доцільне прилучити й ці сюжети до загального масиву та відтворюємо їх наприкінці книги. Заздалегідь вибачаємося за якість зображення: як розуміють читачі, ксерокопія якісною бути не може. Таким чином загальне число сюжетів, пов’язаних з функціонуванням УПА і збройного підпілля ОУН, які зберіг Володимир Яким’юк і доступне нам до вивчення складає 92; загальне число досі неопублікованих – 75. Той же, хто забрав у “Аскольда” оригінальні повстанські світлини і полінувався зробити хоча б якісні фотокопії, до того ж тримає їх у приватній збірці і досі не оприлюднив, хай зробить іспит совісті – адже поступив неморально. Саме через таких “дослідників” і “шукачів” повстанських матеріалів втрачено величезний масив інформації, якою володів референт пропаганди Косівського надрайону 1947-52 рр. Володимир Яким’юк-“Аскольд”. І земля, і люди Гуцульщини ще зберігають багато матеріалів ОУН і УПА. Майже щороку знаходять ці безцінні з точки зору історії речі, які необхідно ретельно зафіксувати і оприлюднити. Держава Україна, як вже сказано, в силу обставин не веде обліку таких знахідок, отож все лягає на честь і совість тих, хто віднайде щось подібне. Уклінно просимо поступати адекватно всім тим, кому поталанить віднайти чи одержати повстанські документи, бо хто, як не ми, і коли, якщо не зараз, повинен ліквідовувати білі плями, що ними так рясно вкрита палітра вітчизняної історії?!